¶ а як було?
Памятаєш, як було в дитинстві? Дні були довжелезні, години проходили так довго, що здавалось подій одного дня вистачало на декілька. Щось змінилось. Планета неначе прискорила рух, чи це здається мені одному?
Щоранку просипаєшся, випиваєш щось гаряче, каву, чай, чи щось схоже на молоко.
А яке було в дитинсиві молоко!
Його ніби лищень з казкових коров доїли, бо зараз воно стало настільки огидне, що здається ніби в усіх казкових коров виросли крила і вони полетіли в чужу, іншу казку, кормити молоком інших, вже казкових дітей.
Та ні, не можу повірити, це мабуть я просто перестав його любити, я не зможу собі уявити що молоко стало огидним, а мій син його зараз допиває.... ні!
не можу я цього уявити. Невже коли він виросте - усі радості нашого минулого життя стануть ще огиднішими, ми будемо їсти їжу яка немає смаку, пити ліки від неіснуючих хвороб і носити лише робочу одежу?
що для вас робоча одежа? я можу працювати в костюмі, з накрохмаленою сорочкою, хоча міг би і в шортах, старенькій футболці, невже від цього моя працездатність понизиться?
та ні, повиситься, ще й як, а ви можете собі уявити, як заважає той вузлик біля шиї, як дістали складки тої дурної "стильної" одежі? що ж змінилося? хіба двадцять років назад люди були інакшими? такими самими, хіба молоко було смачнішим? та ні ))) воно мабуть було таким самим, просто ми його пили не в робочій одежі, ми могли відчувати смак, тому що краватка не заважала нам з насолодою ковтати.
краватка не завжди буває частиною одежі, вона найчастіше просто буває накипом невирішених проблем, минулих спогадів. заздріть людям, які у зрілому житті уміють хочаб час від часу знімати краватку.