¶ сюжет долі
чомусь раніше мені здавалося, що в житті повинен бути якийсь певний сюжет. життя не повинне бути чимось звичайним, одноманітним, сухим. воно повинне бути різним і багатим на пригоди, цікавим, непростим. але нажаль не ми вибираємо собі дорогу у майбутнє, є система, яка встановлює правила, за якими повинні жити ми, маріонетки.
ви коли небуть задумувалися над природою обставин? ніби то у вас усі карти на руках, але "доля" дає вам величезного копняря в сраку і ви котитесь кудись по зовсім не запланованому вами шляху. або ж ви сиділи по вінця в гімні і вже ось ось зірветеся від депресії, і тут та сама "доля" дає вам ШАНС.
що ж це за такий шанс? якась формула буття чи просто наше життя настільки неймовірно просте і доболі бідне на потрібні нам події, що ми бачимо тільки полоси зебри, чорну і білу.
невже ніхто не замічає того, що колись давно ми всі мріяли кимось бути, хтось пожежником, хтось мандрівником, хтось космонавтом, а хтось лікарем. ми хотіли зробити це життя цікавим ще з самого початку нашого існівання, та нажаль дорослі, чиє життя вже давно не набуває ніякого сенсу, окрім буденних робочих в очікуванні на заслужені вихідні, чи мали вони право портити життя і нам?
люди, яких я знаю, нещасливі, бо зрозуміли реаліі життя, а інші навпаки - щасливі, бо ніяк їх не збагнуть, вірять у ту саму "долю", моляться на довші білі і коротші чорні........
правила, обов'язки, вони роблять з наших мрій калабаню буденності, ми незамітно старіємо і намагаємось пригадати хочаб щось важливе з нашого життя заради чого можна було би померти на місці прямо зараз, та нажаль не пригадуємо, бо завжди в голові думка лише про те, що в нас усе попереду )))))
не варто навіть казати, що кожна наша невдача компенсується вдачею. я не хочу міняти вдачу на невдачу. якби мені запропонували життя у якому не буде невдач, але воно буде в 2 рази коротшим, я би погодився.
навіщо нам так довго жити, якщо більшість життя ми просиджуємо за незрозуміло навіщо нікому непотрібними речами, чергами, вирішенням чужих потреб і проблем "бо так заведено", найчастіше створюючи ще більше помилок і допускаючись до тих самих депресій.
люди давно створили собі барикаду з айпі адреси в інтернеті, або з улюбленого телеканалу, вони захищаються чужими невдачами, і таким похабним способом компенсують власні невдачі.
відносини перетворюються на неоригінльні і статистичні дії, які ми колись десь бачили, чули, або читали про них. ми більше не пишемо вірші коханим, тому що це занадто ....... (тут кожен підбере своє слово, яке відповідає їхній сутності).
на цю тему можна написати мабуть дуже багато, але я вважаю потрібним просто включити її як предмет обговорення, я знаю що в ній нема нічого оригінального, нажаль зараз нівчому нема нічого оригінального, все вигадали ще до нас з вами, але ж ми для чогось живем на цій планеті, і дихаєм цім повітрям.
можливо ми колись навчимося контролювати своє майбутнє і чорні полоси будемо бачити лише в кіно та в книгах як історія.
не судіть мене, це лише мрії ))))))